• +38097 739 62 32
  • +38099 165 21 83
  • +38067 225 40 22
  • Працюю без вихідних

РОЗМОВА ПРО НАБОЛІЛЕ

Криміналістика - це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які є основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки та використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів

Закон України «Про публічні закупівлі» № 922  -VIII від 25 грудня 2015 року, не передбачає кримінальну відповідальність.

Частина перша статті 38 Закону, має назву «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».

  1. За порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до цього Закону, члени тендерного комітету замовника, уповноважена особа (особи), члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи органів, що здійснюють  казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із  законами України.

На які  саме Закони України є пряме посилання в Законі № 922.

  1. Конституцію України
  2. Закон України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" № 1356-VIII від 12 травня 2016 року. "Стаття 1837. Особливості провадження у справах щодо гарантованого забезпечення потреб оборони.

Частина друга статті 1837 Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються виключно окружними адміністративними судами за місцезнаходженням відповідача.

3.Закон України "Про державну таємницю" № 3855 – XII від 21 січня 1994 року.    (стаття 39 …несуть дисциплінарну,    адміністративну    та    кримінальну відповідальність згідно із законом).

4. Закон України "Про банки і банківську діяльність" №2121-  III від 7 грудня 2000 року.

5. Закон України "Про Національний банк України" № 679- XIV від 20 травня 1999 року.

6. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452 – VI від 23 лютого 2012 року. Стаття 79 цього Закону. Службовці Національного банку України та залучені ним особи не несуть особистої відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно та на законних підставах. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку України.

7. Закон України "Про угоди про розподіл продукції" № 1039- XIV від 14 вересня 1999 року. Частина третя статті 29 цього Закону.

Шкода, заподіяна правомірними діями інвестора, що повністю відповідають вимогам угоди про розподіл продукції та узгоджені з державою, підлягає відшкодуванню за рахунок сторін угоди у пропорціях, передбачених для розподілу продукції.

8. Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" № 663- VII від 24 жовтня 2013 року.

9. Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" № 663- VII від 24 жовтня 2013 року.

 Стаття 29 цього Закону. Працівники Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, службові обов’язки яких полягають у безпосередньому виконанні функцій, визначенихстаттею 2Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

10. Закон України "Про громадські об’єднання" № 4572- VI від 22 березня 2012 року. Стаття 31 цього Закону.

Частина 1. Посадові особи органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадяни, іноземці, особи без громадянства за порушення законодавства про громадські об'єднання несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

11. Закон України "Про звернення громадян" № 393/96 –ВР від 2 жовтня 1996 року. Стаття 24. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян

Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

12. Закон України "Про інформацію» № 2657 – XII від 2 жовтня 1992 року.

Стаття 27 цього Закону. Відповідальність за порушення законодавства
                про інформацію.

 1. Порушення законодавства України про  інформацію  тягне  за
собою   дисциплінарну,   цивільно-правову,   адміністративну   або
кримінальну відповідальність згідно із законами України.

13. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851- IV від 22 травня 2003 року.

Стаття 18 цього Закону. Відповідальність за порушення законодавства
                про електронні документи та електронний
                документообіг.

Особи, винні  в  порушенні   законодавства   про   електронні документи  та  електронний документообіг,  несуть відповідальність згідно з законами України.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 922.

Електронна система закупівель повинна забезпечити збереження та належний захист усієї інформації щодо проведення процедур закупівель, можливість доступу до цієї інформації замовників, учасників, контролюючих органів, органу оскарження, уповноваженого органу та інших осіб відповідно до положень цього Закону і відповідати вимогам щодо наявності:

належним захистом інформації в системі електронних закупівель вважається захист у системі хмарних обчислень, що підтверджується наявністю дійсного сертифіката, який встановлює відповідність системи менеджменту інформаційною безпекою, що застосовується при обробці інформації в системі хмарних обчислень, вимогам стандарту ISO/IEC 27001 або ДСТУ ISO/IEC 27001, або інших стандартів, якими їх замінено, виданого вітчизняним чи іноземним органом чи організацією з оцінки відповідності, акредитованим національним органом України з акредитації або іноземним органом з акредитації, який є стороною багатосторонньої угоди про визнання Міжнародного форуму з акредитації та/або Європейської кооперації з акредитації, відповідно до стандарту ISO/IEC 17021, або ДСТУ ISO/IEC 17021, або інших стандартів, якими їх замінено.

Доступ до інформації в електронній системі закупівель та її передача здійснюються через мережу Інтернет із використанням криптографічного захисту із застосуванням протоколу TLS версії не нижче 1.2.

14. Закон України "Про захист економічної конкуренції"№ 2210-III, від 11 січня 2001 року.

Стаття 54 цього Закону, частина 2. За правопорушення, передбачені пунктами 4, 13-16 статті 50 цього  Закону,  посадові  особи  органів влади,  органів місцевого самоврядування,  органів адміністративно-господарського управління та  контролю  несуть  адміністративну  відповідальність  згідно  з законом.

Стаття 60. Оскарження рішень органів Антимонопольного 
                комітету України

2. Рішення       Антимонопольного      комітету      України,
адміністративної  колегії  Антимонопольного  комітету  України  та
державного   уповноваженого   Антимонопольного   комітету  України
оскаржуються   до   господарського   суду   міста  Києва.  Рішення
адміністративної      колегії      територіального      відділення
Антимонопольного  комітету  України  оскаржуються до господарських
судів   Автономної   Республіки  Крим,  областей,  міст  Києва  та
Севастополя.  ( Частина  друга  статті  60  із  змінами, внесеними
згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

15. Цивільний кодекс України

16. Господарський кодекс України.

17. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

"Стаття 164-14. Порушення законодавства про закупівлі

Здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування визначених законодавством процедур закупівель; оцінка пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), тендерної пропозиції, що міститься в документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації), тендерній документації; укладення з учасником, який став переможцем торгів, договору про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації), тендерної документації; неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації про закупівлі відповідно до вимог законодавства; ненадання інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від семисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

Тепер з’ясуємо, хто відповідатиме за порушення законодавства під час проведення процедур публічних закупівель. Допоможе нам у цьому стаття 38 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІІ (далі — Закон про публічні закупівлі), яка визначає, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до нього, несуть відповідальність:

+

  • члени тендерного комітету замовника;
  • уповноважена особа (особи);
  • члени органу оскарження;
  • службові (посадові) особи Уповноваженого органу;
  • службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку).

Поряд із цим за порушення вимог, установлених Законом про публічні закупівлі в частині прийнятих рішень, вибору і застосування процедур закупівлі, відповідальність несуть члени тендерного комітету або уповноважена особа (особи) персонально (ч. 2 ст. 38 Закону про публічні закупівлі).

 

За статтею 11 Закону про публічні закупівлі для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет чи комітети (ТК) або визначає уповноважену особу чи осіб (УО). Саме вони — головні відповідальні дійові особи закупівельного процесу.

Тендерний комітет — службові (посадові) особи замовника, призначені відповідальними за організацію та проведення процедур закупівлі згідно із Законом про публічні закупівлі (п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону про публічні закупівлі).

Уповноважена особа (особи) — службова, посадова та інша фізична особа замовника, визначена відповідальною за організацію та проведення процедур закупівлі згідно із цим Законом на підставі власного розпорядчого рішення або трудового договору (контракту) (п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону про публічні закупівлі).

Слід зазначити, що завжди найбільш неприємною складовою частиною діяльності членів Тендерного Комітету  була особиста відповідальність за помилки та порушення під час процедур публічних закупівель.

Відповідальність випливає із суті повноважень, функцій, прав і обов’язків, якими наділені Тендерний Комітет, його члени та Уповноважена Особа. Замовник, утворюючи Тендерний Комітет або призначаючи Уповноважену Особу, має скласти положення про тендерний комітет або уповноважену особу, що і є документальною основою для їх діяльності.

 

Положення про тендерний комітет та уповноважену особу

Нормативною основою щодо організації та проведення процедур закупівель тендерним комітетом або уповноваженою особою є Примірне положення про тендерний комітет або уповноважену особу (осіб), що затверджене наказом Мінекономрозвитку від 30.03.2016 № 557 (далі — Примірне положення, Наказ № 557).

Проте варто пам’ятати, що воно є рекомендаційним для замовників (п. 2 Наказу № 557), і не обов’язково включати всі його умови до внутрішнього Положення.

Водночас відповідно до пункту 2.7 Примірного положення ТК відповідає за організацію та проведення процедур закупівель і забезпечує реалізацію таких функцій:

  • планування закупівель, складання та затвердження річного плану закупівель;
  • здійснення вибору процедури закупівлі та її проведення;
  • забезпечення рівних умов для всіх учасників, об’єктивний та чесний вибір переможця;
  • забезпечення складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель, визначених Законом про публічні закупівлі;
  • забезпечення оприлюднення інформації та звіту щодо публічних закупівель відповідно до Закону про публічні закупівлі;
  • надання роз’яснення особам, що виявили намір узяти участь у процедурі закупівель, щодо змісту тендерної документації у разі отримання відповідних запитів;
  • інші дії, передбачені Законом про публічні закупівлі.

Права та обов’язки членів ТК

(п. 2.9 Примірного положення)

  • брати участь у плануванні видатків і визначенні потреби у товарах, роботах та послугах, що їх закуповуватимуть;
  • аналізувати та/або отримувати інформацію щодо виконання договорів, укладених відповідно до Закону про закупівлі;
  • виносити питання на розгляд комітету;
  • приймати рішення з оформленням відповідного протоколу комітету щодо необхідності виправлення технічних (механічних, формальних) помилок, допущених при внесенні інформації про закупівлю, яка оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу;
  • одержувати від структурних підрозділів замовника інформацію, необхідну для проведення процедур закупівель;
  • уносити свою окрему думку до протоколів засідань комітету;
  • ініціювати створення робочих груп з числа службових (посадових) та інших осіб структурних підрозділів замовника з метою складання технічних вимог до предмета закупівлі, підготовки проектів договорів тощо;
  • здійснювати інші дії, передбачені Законом про публічні закупівлі

(п. 2.10 Примірного положення)

  • брати участь у всіх його засіданнях особисто;
  • організовувати та проводити процедури закупівель;
  • забезпечувати рівні умови для всіх учасників, об’єктивний та чесний вибір переможця;
  • дотримуватися норм законодавства у сфері публічних закупівель та Примірного положення;
  • здійснювати інші дії, передбачені Законом про публічні закупівлі.

 

Повноваження голови та секретаря Тендерного Комітету

Голова ТК згідно з пунктом 2.11 Примірного положення організовує роботу ТК, приймає рішення щодо проведення, визначає дату і місце проведення засідань, пропонує порядок денний. Також голова ТК веде засідання, вносить на розгляд керівника замовника пропозиції щодо змін у складі ТК, а також здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Крім того, секретар тендерного комітету забезпечує:

  • ведення та оформлення протоколів засідань ТК;
  • оперативне інформування членів ТК стосовно організаційних питань його діяльності;
  • за доручення голови Тендерного Комітету виконання іншої організаційної роботи;
  • зберігання документів щодо здійснення публічних закупівель;
  • дотримання вимог законодавства з питань діловодства під час роботи з документами;
  • розміщення інформації про публічні закупівлі на веб-порталі Уповноваженого органу через авторизовані електронні майданчики;
  • виконання інших повноважень відповідно до законодавства (п. 2.12 Примірного положення).
  • Голова Тендерного Комітету несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій (п. 2.13 Примірного положення).

За порушення вимог, установлених Законом про публічні закупівлі та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до нього, члени Тендерного Комітету есунть відповідальність згідно із законами України (п. 2.14 Примірного положення).

Голова та секретар Тендерного Комітету несуть відповідальність за повноту та достовірність інформації, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель для загального доступу (п. 2.15 Примірного положення).

Відповідальність Уповноваженої Особи

Перелік загальних засад діяльності та вимог до Уповноваженої Особи  встановлює розділ ІІІ (п. 3.1–3.13) Примірного положення.

Уповноважена особа здійснює діяльність на підставі рішення (наказу) замовника або трудового договору (контракту) відповідно до норм трудового законодавства.

У разі укладення трудового договору такий договір можна укладати на встановлений чи невизначений строк за погодженням замовника та уповноваженої особи (осіб) або на час організації і проведення процедур (процедури) закупівель.

Уповноважена особа (особи) може мати право на підписання договорів про закупівлю у разі надання замовником таких повноважень, оформлених відповідно до законодавства.

Уповноважена особа (особи) під час виконання своїх функцій керується такими принципами:

  • добросовісна конкуренція серед учасників;
  • максимальна економія та ефективність;
  • відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівлі;
  • недискримінація учасників; об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій;
  • запобігання корупційним діям і зловживанням

Замовник має право визначити одну, двох чи більше уповноважених осіб залежно від обсягів закупівель. У разі визначення однієї уповноваженої особи замовник має право визначити особу, яка буде виконувати обов’язки уповноваженої особи в разі її відсутності (під час перебування на лікарняному, у відрядженні або відпустці).

 

У разі визначення двох і більше уповноважених осіб замовник може прийняти рішення щодо створення відповідного окремого структурного підрозділу та визначити керівника, який організовує роботу такого підрозділу.

Уповноважена особа (особи) повинна мати:

  • вищу освіту;
  • не менше двох років досвіду роботи у сфері закупівель;
  • належний обсяг знань чинного законодавства у сфері публічних закупівель та практика його застосування

Одразу зазначимо, що функції й ризики відповідальності Уповноважена Особа  подібні до тих, що має Тендерний Комітет. Попри це, є й певні особливості*.

Зокрема, Уповноважена Особа:

  • складає та затверджує річний план закупівель;
  • здійснює вибір процедури закупівлі;
  • проводить процедури закупівель;
  • забезпечує рівні умови для всіх учасників, об’єктивний та чесний вибір переможця;
  • забезпечує складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель, визначених Законом про закупівлі;
  • забезпечує оприлюднення інформації та звіту щодо публічних закупівель відповідно до вимог Закону про закупівлі;
  • представляє інтереси замовника з питань, пов’язаних із здійсненням закупівель, зокрема під час перевірок і контрольних заходів, розгляду скарг і судових справ;
  • надає в установлений строк необхідні документи та відповідні пояснення;
  • аналізує виконання договорів, укладених згідно із Законом про закупівлі;
  • здійснює інші дії, передбачені Законом про закупівлі, трудовим договором (контрактом) або розпорядчим рішенням замовника

Уповноважена особа (особи) має право:

  • брати участь у плануванні видатків і визначенні потреби в товарах, роботах і послугах, що будуть закуповуватися;
  • пройти навчання з питань організації та здійснення закупівель;
  • ініціювати створення робочих груп з числа службових (посадових) та інших осіб структурних підрозділів замовника з метою складання технічних вимог до предмета закупівлі, оцінки поданих тендерних пропозицій, підготовки проектів договорів тощо;
  • приймати рішення, узгоджувати проекти документів, зокрема договору про закупівлю з метою забезпечення його відповідності умовам процедури закупівлі, та підписувати в межах своєї компетенції відповідні документи;
  • вимагати та отримувати від службових осіб і підрозділів замовника інформацію та документи, необхідні для виконання завдань (функцій), пов’язаних з організацією та проведенням процедур закупівель;
  • брати участь у проведенні нарад, зборів з питань, пов’язаних з функціональними обов’язками уповноваженої особи (осіб); 
  • давати роз’яснення і консультації структурним підрозділам замовника в межах своїх повноважень з питань, що належать до компетенції уповноваженої особи (осіб);
  • здійснювати інші дії, передбачені Законом про закупівлі.

Уповноважені особа (особи) зобов’язана:

  • брати участь у плануванні видатків і визначенні потреби в товарах, роботах і послугах, що будуть закуповуватися;
  • пройти навчання з питань організації та здійснення закупівель;
  • ініціювати створення робочих груп з числа службових (посадових) та інших осіб структурних підрозділів замовника з метою складання технічних вимог до предмета закупівлі, оцінки поданих тендерних пропозицій, підготовки проектів договорів тощо;
  • приймати рішення, узгоджувати проекти документів, зокрема договору про закупівлю з метою забезпечення його відповідності умовам процедури закупівлі, та підписувати в межах своєї компетенції відповідні документи;
  • вимагати та отримувати від службових осіб і підрозділів замовника інформацію та документи, необхідні для виконання завдань (функцій), пов’язаних з організацією та проведенням процедур закупівель;
  • брати участь у проведенні нарад, зборів з питань, пов’язаних з функціональними обов’язками уповноваженої особи (осіб); 
  • давати роз’яснення і консультації структурним підрозділам замовника в межах своїх повноважень з питань, що належать до компетенції уповноваженої особи (осіб);
  • здійснювати інші дії, передбачені Законом про закупівлі.

Уповноважені особа (особи) зобов’язана:

  • отримуватися норм чинного законодавства у сфері публічних закупівель та Примірного положення; організовувати та проводити процедури закупівель;
  • забезпечувати рівні умови для всіх учасників процедур закупівель; у встановленому Законом про закупівлі порядку визначати переможців процедур закупівель.

Уповноважена Особа  несе персональну відповідальність за:

  • прийняті нею рішення і вчинені дії (бездіяльність) відповідно до законів України;
  • за повноту та достовірність інформації, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу;
  • за порушення вимог, визначених Законом про публічні закупівлі

 


Суб’єкти, які не несуть відповідальності за статтею 164–14 КпАП

Частина 1 статті 15 КпАП визначає, що військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

 

Отже, навіть якщо зазначені військові особи порушать вимоги чинного законодавства у сфері закупівель, адміністративну відповідальність за статтею 164–14 КпАП вони не нестимуть.

Судова практика розгляду адміністративних справ за статтею 164–14 КпАП

Протоколи у справах про адміністративні правопорушення за статтею 164–14 КпАП мають право складати уповноважені на те посадові особи органу державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України та її міжрегіональні територіальні органи) та Рахункової палати України.

Наказом Держаудитслужби від 01.12.2016 № 168 затверджено Порядок оформлення Держаудитслужбою та її межрегіональними територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення (далі — Порядок).

Порядок розроблений на підставі норм КпАПЗакону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939–XII та інших нормативно-правових актів. Він визначає процедуру складання Держаудитслужбою та її межрегіональними територіальними органами протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, у т. ч. за статтею 164–14 КпАП «Порушення законодавства про закупівлі».

Відповідно до статті 221 КпАП справи про адміністративні правопорушення за статтею 164–14 КпАП розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

На жаль, законодавець до цього часу не узагальнив судову практику застосування норм статті 164–14 КпАП. Однак можна втішити суб’єктів відповідальності у закупівельній сфері: складений контролюючим органом протокол за цією статтею — ще не остаточний вирок для службової (посадової) особи замовника торгів.

Цей факт яскраво підтверджує судова статистика з офіційного веб-порталу «Судова влада України» (www.court.gov.ua) — форма № 3 «Звіт про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та щодо осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності» (див. табл. 3).

Співвідношення розглянутих судами справ за порушення у закупівельній сфері і адміністративних стягнень за ними

Кількість розглянутих місцевими судами адміністративних справ за статтею 164–14 КпАП

2013 рік

2014

2015

2016

Кількість розглянутих місцевими судами адміністративних справ за статтею 164–14 КпАП

1426

916

755

282

Кількість накладених адміністративних стягнень у вигляді штрафів за статтею 164–14 КпАП та відсоток до загальної кількості розглянутих справ за цією категорією

217

(15,2%)

109

(11,3%)

90

(11,9%)

34

(12,1%)

Тож розглянемо одне із судових рішень, згідно з яким до відповідальності було притягнено голову Комітету Конкурсних Торгів. (З прийняттям Закону № 922 Голову Тендерного Комітету).

 

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Заступник головного лікаря з оперативної роботи, медицини катастроф та цивільного захисту населення комунального закладу (КЗ), бувши головою ККТ з 01.11.2013 до 30.09.2015, допустив порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

А саме: у період з 07.01.2015 до 20.05.2015 було порушено порядок оприлюднення інформації щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до вимог законодавства — не оприлюднено звіти про виконання договорів, зокрема на закупівлю таких товарів (очікуваною вартістю, грн.):

паливо рідинне та газ, олива мастильна

107 000

частини електричних двигунів, генератори і трансформатори

195400

автомобілі спеціального призначення

1 250 000

ліки

253 411

препарати фармацевтичні інші

197 440

шини та камери гумові

198 000

 

А також не оприлюднено звіт про результати проведення процедури закупівлі таких товарів (очікуваною вартістю, грн.):

інструменти та прилади терапевтичні

700 737,40

лактони

819 766,40

На 22.10.2014 документацію конкурсних торгів (далі — ДКТ) на закупівлю інструментів та приладів терапевтичних та приладдя, протезів, ортопедичних пристроїв (виробів медичного призначення для забезпечення екстреної (швидкої) медичної допомоги) очікуваною вартістю закупівлі 700 737 грн. оформлено з порушенням законодавства про здійснення закупівлі за державні кошти.

Зокрема, ДКТ містить вимоги, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, наприклад:

  • у пункті 7 розділу 3 ДКТ передбачений відповідний дозвіл або ліцензія на право займатися відповідною діяльністю (копія ліцензії), хоча відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.07.2000 № 1775-ІІІ цей вид товару не підлягає ліцензуванню;
  • у пункті 3 розділу 5 ДКТ замовник уклав договір про надання юридично-консультаційних послуг з виконавцем, оплачувати які може переможець торгів. Вартість послуг становить 6000 грн. Зазначену суму сплачують після підписання актів виконаних робіт в порядку застосування статей 6, 511, 512, 528, 627, 636 Цивільного кодексу України (ЦК) протягом 15 робочих днів на рахунок виконавця торгів відповідно до умов укладеної між замовником та виконавцем угоди.

Крім того, 17.07.2015 відображено недостовірні відомості у звіті про результати здійнення закупівлі палива рідинного та газу; оливи мастильної очікуваною вартістю закупівлі 6 128 370 грн.

Своїми діями голова ККТ порушив вимоги статті 10, пункту 3 статті 22, статті 19 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197–VII (далі — Закон про закупівлі), тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 16414 КпАП.

Головний державний фінансовий інспектор ДФС повідомив суду, що в установі проводили перевірку фінансово-господарської діяльності. Під час неї в діях заступника головного лікаря — голови ККТ було виявлено порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, у зв’язку з чим щодо нього було складено адмінпротокол за частиною 1 статті 16414 КпАП.

З огляду на такі обставини суд визнав, що в діях голови ККТ є всі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 16414 КпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом’якшують відповідальність.

Отже, суд визнав, що до голови ККТ слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Рішення суду першої інстанції

Визнати голову ККТ винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 16414КпАП, і накласти штраф 11 900 грн.

 

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі скаржник просить на підставі статті 22 КпАП змінити постанову міського суду у частині накладення стягнення та звільнити голову ККТ від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 16414 КпАП.

Також скаржник вважає постанову суду незаконною в частині визначення йому міри адміністративної відповідальності, оскільки суд першої інстанції, порушуючи вимоги статей 33–35 КпАП, не врахував обставин, що пом’якшують відповідальність за вчинене правопорушення.

+

На обгрунтування своїх доводів скаржник зазначив, що суд не взяв до уваги визнання ним своєї вини у вчиненому правопорушенні та пояснення в судовому засіданні головного державного фінансового інспектора ДФС про те, що виявлені правопорушення є малозначними, оскільки не спричиняють жодних матеріальних чи будь-яких інших збитків. Однак інспектори зобов’язані фіксувати будь-які порушення вимог законодавства, навіть несуттєві. А також зауважив, що суд не надав жодної оцінки Акту перевірки головного державного фінансового інспектора ДФС, в якому висвітлено характер вчинених порушень та наведено пояснення про те, чому порушення не можуть вважатися суттєвими, за яких обставин вони допущені та які умови їм передували.

Скаржник вважає, що суд мав усі підстави звільнити його від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення.

 

Підстави незадоволення апеляційної скарги

У своїй апеляційній скарзі скаржник не оскаржує правильність установлених судом фактичних обставин вчиненого правопорушення, доведеність його вини та правильність кваліфікації його дій за частиною 1 статті 16414 КпАП.

Водночас скаржник вказує на те, що відповідно до статті 22 КпАП він підлягає звільненню від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого адміністративного правопорушення.

Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення

При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

(ст. 22 КпАП)

До того ж скаржник звертає увагу на характер порушень і на те, що вони були допущені з метою забезпечення безперебійної роботи підприємства, не заподіяли матеріальної шкоди і не можуть бути визнані суттєвими.

Суд першої інстанції відповідно до вимог статей 245, 252, 280 КпАП установив обставини вчиненого правопорушення, які не заперечує апелянт.

Згідно зі статтею 16414 КпАП адміністративним правопорушенням (для цього випадку) є:

  • здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти без застосування визначених законом процедур, зокрема оформлення ДКТ (кваліфікаційної документації) з порушенням законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;
  • неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до вимог законодавства;
  • неподання в установленому порядку звіту про результати здійснення процедури закупівлі товарів, робіт і послуг;
  • відображення недостовірних відомостей у звіті про результати здійснення зазначеної процедури.

Об’єктом зазначеного правопорушення є суспільні відносини у сфері закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти. Ці відносини регулює Закон про закупівлі.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону про закупівлі роботою ККТ керує його голова. Він організовує роботу комітету і несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій.

Отже, голова ККТ за вимогами Закону про закупівлі та Положення про комітет з конкурсних торгів КЗ є суб’єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 16414 КпАП.

+Висновок про винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 16414 КпАП, суд першої інстанції обгрунтував наявними у справі доказами.

Такими доказами є дані, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДФІ № 07–728/2015 від 18.12.2015, акті ревізії фінансово-господарської діяльності КЗ в період з 01.11.2013 по 30.09.2015 від 16.11.2015 № 03–20/15, наказ головного лікаря КЗ № 13 від 12.02.2015 «Про створення комісії», Положення про комітет з конкурсних торгів КЗ.

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, суд вважає, що немає підстав застосовувати статтю 22 КпАП та звільняти голову ККТ від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.

 

Доводи скаржника про те, що під час накладення стягнення судом першої інстанції не було враховано всіх пом’якшувальних обставин, не відповідають дійсності, оскільки адміністративне стягнення суд визначив у мінімальних розмірах санкції за частиною 1 статті 16414 КпАП.

Суд вважає, що обране судом першої інстанції адміністративне стягнення відповідає вимогам статті 23 КпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Розглядаючи питання справедливості призначеного стягнення, суд першої інстанції відповідно до вимог статті 33 КпАП врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан.

Судом першої інстанції виконані вимоги статті 38 КпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 16414 КпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Отже, адміністративне стягнення щодо Голови ККТ накладено в межах строку, визначеного законом.

Рішення суду апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову міського суду від 24.02.2016, якою голову ККТ визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 16414 КпАП, та накладено стягнення — 11 900 грн. штрафу, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.


Висновки тарекомендації експерта

Загалом голова ККТ обрав правильну позицію щодо закриття провадження у справі через малозначність діяння, оскільки таке формулювання не дасть змоги застосовувати до нього міру дисциплінарної відповідальності та розпочинати процедуру оскарження торгів, за якими його притягують до відповідальності.

Тому спробуємо з’ясувати поняття «малозначність адміністративного правопорушення».

Його визначення наведено лише в тексті Кримінального кодексу України, в частині 2 статті 11.

Так, зокрема ця стаття передбачає: «Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі».

Зазначені критерії вважаємо універсальними, тобто вони характеризують малозначність діяння для вчинення як злочину, так і адміністративного проступку.

Отже, доведенню підлягають такі факти:
• відсутність будь-якої шкоди, завданої правопорушенням (бажано підтвердити довідкою від компанії замовника);
• визнання порушником факту вчинення правопорушення, своєї вини, надання достовірних відомостей, тобто створення умов, коли відсутня необхідність доведення вини такої особи з боку держави (бажано зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення під час його підписання);
• вчинення такого порушення вперше;
• подання відповідної заяви про застосування статті 22 КпАП в судовому засіданні, оскільки її застосування є правом, а не обов’язком суду.

Із розглянутого прикладу видно, що голова комітету з конкурсних торгів заявив про малозначність діяння лише в апеляційному суді, не надавши доказів на підтвердження всіх критеріїв, тому апеляційний суд не застосував статтю 22 КпАП і не звільнив його від адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що середній розмір штрафу за статтею 16414 КпАП сягає 17 000 грн., а доводити свою невинуватість у такій справі доволі складно, закриття справи за малозначністю є найбільш простим варіантом.

Тому треба створити всі передумови та зафіксувати докази на підтвердження такого факту і своєчасно заявити про це в суді першої інстанції.

 

Кримінальна відповідальність членів комітету з конкурсних торгів

Хто попереджений, той озброєний: судова практика притягнення до кримінальної відповідальності членів тендерного комітету

Злочини в сфері здійснення процедур державних закупівель є достатньо поширеним явищем, оскільки часто вони вчиняються без прямого умислу, а лише за незнанням членів комітету з конкурсних торгів (далі  — комітету) норм чинного законодавства, меж своєї компетенції та службових обов’язків. Розглянемо найпоширеніші випадки за якими винних осіб — члені комітету притягнули до кримінальної відповідальності, з урахуванням практики судових рішень відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, прийнятого 01.01.2012 року.

Статті КК України, за які можуть бути покарані члени комітету

Найчастіше злочини в сфері державних закупівель класифікуються за такими статтями КК України, як:

  • 210 — нецільове використання бюджетних коштів;
  • 364 та 364 прим1 — використання службових повноважень всупереч інтересам служби;
  • 365 — за перевищення повноважень, наданих як члену або голові комітету;
  • 366 — службове підроблення;
  • 367 — службова недбалість;
  • 368 — прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

Привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем

Згідно із вироком Овруцького районного суду Житомирської області було притягнуто до кримінальної відповідальності голову комітету та учасника процедури закупівлі. Як було встановлено, голова комітету, наперед знаючи про те, що пропозиція подана вказаним учасником, є найнижчою за ціною, запропонував йому сприяти у перемозі в тендерних торгах, невраховуючи на те, що учасник не мав всіх необхідних документів. На засіданні комітету Голова заявив про допуск вказаного учасника, а пізніше повідомив про акцепт його пропозиції, реалізуючи умисел на заволодіння коштами підприємства. Роботи за тендером були фактично надані в повному обсязі, однак слідством було пред’явлено обвинувачення в тому, що вказані роботи могли бути виконані за меншу ціну власними засобами підприємства.

Вказані дії були кваліфіковані прокурором за частиною 4 статті 191 ККУ — привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем. Відповідно до угоди про визнання винуватості суд присудив кожному з осіб 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Службова недбалість

Згідно із вироком Жовтневого суду міста Дніпропетровська голова комітету, будучи службовою особою, скоїв кримінальне правопорушення невеликої тяжкості — службову недбалість. Тобто неналежне виконання своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, внаслідок якої було заподіяно істотну шкоду державним інтересам, яка виразилася в завданні державі в особі Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради збитків на суму 83469,20 грн. Так, голова комітету виконуючи свої службові обов’язки відповідно до Положення про комітет з конкурсних торгів, не наділив нікого зі членів комітету обов’язком перевірки кошторисної документації, а саме — локальних кошторисів наданих до цінової пропозиції. А маючи необхідну освіту та кваліфікацію, голова комітету виконував цей обов’язок самостійно. В ході вивчення локального кошторису наданого учасником до цінової пропозиції, голова комітету недбало віднісся до своїх обов’язків, оскільки не перевірив правильність застосованих в локальному кошторисі кошторисних норм. І в результаті цього, переможцем став учасник, який застосував кошторисні норми, не передбачені законодавством.

Слідство визнало роботи, які були виконані за неіснуючими кошторисними нормами, такими, що не відповідають закону, а отже і кошти, сплачені за їх виконання, витрачені надмірно. Дії голови комітету було кваліфіковано за статтею 367 ККУ — службова недбалість. Підписання акту виконаних робіт із неіснуючими кошторисними нормами було кваліфіковано за статтею 366 ККУ — службове підроблення. За результатами судового розгляду справи особу було засуджено за вказаними статтями і присуджено сплатити штраф на користь держави.

Неналежне виконання своїх посадових обов’язків

Вироком Ленінського районного суду міста Севастополя голову комітету було засуджено за неналежне виконання своїх посадових обов’язків під час здійснення процедури державних закупівель. Неналежне виконання своїх посадових обов’язків головою комітету проявилося в укладенні економічно невигідного договору з учасником.

Суть злочину полягала в тому, що голова комітету не перевірив відомості про засновників компаній, які були учасниками торгів. Як виявило слідство обидва учасники торгів мали однакових засновників, таким чином вони були пов’язаними особами в розумінні статті 17 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», і голова комітету повинен був відхилити пропозиції конкурсних торгів, подані вказаними учасниками.

ЦИТАТА

Замовник приймає рішення про відмову учаснику, у разі якщо пропозиція конкурсних торгів (кваліфікаційна, цінова пропозиція) подана учасником процедури закупівлі, який є пов’язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі.

(п.6.ч.1. ст.. 17 Закону України «Про здійснення державних закупівель»)

Дії голови комітету кваліфіковані за статтею 367 частина 2 ККУ як службова недбалість, судом було засуджено до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком в 1 рік, з позбавленням права бути членом комітету протягом 3х років.

Цитата

Пов’язані особи — юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють

пункт 14.1.159 закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013 № 408-VII

Отримання хабара

Достатньо цікавою є справа, яка була розглянута Апеляційним судом Вінницької області на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області. Вироком суду було встановлено, що особа, перебуваючи на посаді голови комітету отримала хабар за незаконне сприяння у визначенні переможцем одного у учасників торгів. При цьому учасник, з метою викриття хабарника, звернувся до УБЕЗ

Голову комітету було засуджено за частиною 2 статті 368 ККУ до 3х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку за апеляцією прокурора судом було зроблено акцент на те, що предметом торгів були потреби медичних установ, що на їх думку є важливою ознакою тяжкості злочину, і у зв’язку із цим скасовано іспитовий строк і збільшено покарання до 4х років позбавлення волі.

Отже, враховуючи вищенаведену судову практику, особам, які є членами комітету, необхідно дуже уважно ставитися до перевірки наданих учасниками документів, оскільки незнання чи не перевірка таких документів можуть слугувати підставами для подальшого визнання результатів торгів незаконними і відповідно до притягнення членів комітету до кримінальної відповідальності.

Визначення понять за статтями ККУ, які передбачають покарання членів комітету

Примітка 1. до статті 364 ККУ

Службовими особами у статті 364 ККУ, яка передбачає покарання за зловживання владою або службовим становищем вважаються тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово   в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища

Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Під час судових розглядів щодо порушень при здійсненні   державних закупівель, застосовуютьчотири види судочинства:

  • судочинство про адміністративне правопорушення;
  • адміністративне судочинство;
  • господарське судочинство;
  • кримінальне судочинство.

 

Щодо адміністративного судочинства, неправомірні дії посадових осіб Державної Аудиторської Служби України, які здійснюють перевірку державних закупівель можуть бути оскаржені лише до Окружного адміністративного суду, та до Апеляційного адміністративного суду.

Рішення територіального відділення Антимонопольного Комітету України, які здійснюють перевірку державних закупівель, можуть бути оскаржені лише в Господарському суді, Апеляційному господарському суді. (Частина друга статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Неправомірні дії посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені до суду стаття 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

ВИСНОВОК:

В результаті прискіпливого вивчення нормативних документів які в тій чи іншій мірі регулюють придбання товарів, робіт і послуг за державні кошти, через проведення конкурентних процедур закупівель (тендери), ми бачимо складний зарегульований механізм здійснення такої закупівлі.

Не дивлячись на те, що в Законі України «Про публічні закупівлі», який є спеціальним Законом, що регулює дану сферу діяльності, кримінальна відповідальність не передбачена, насправді є прийняті рішення судів у кримінальних справах, за ті чи інші проступки при здійсненні процедур закупівель.

Разом з тим, Уповноважений орган з питань державних закупівель, яким є Міністерство економічного розвитку і торгівлі Україні, зокрема Департамет державних закупівель, замовчує факти притягнення до кримінальної відповідальності голів тендерних комітетів Замовника. Державне підприємство «PROZORRO», яке виступає адміністратором електронної системи закупівель, проводячи навчальні семінари для голів, секретарів, членів тендерних комітетів, не роз’яснює обставини і причини притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які допустили конкретні порушення в своїй роботі щодо закупівлі товарів, робіт і послуг.

Щодо статті 164’14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не розмежовано маленьке порушення наприклад не оприлюднив Звіт про укладення договору і істотне порушення, не оприлюднив декілька документів передбачених статтею 10 Закону України «Про публічні закупівлі», наприклад: тендерну документацію, протокол про відхилення тендерної пропозиції Учасника процедури закупівлі, інформацію про намір укласти договір з переможцем,  покарання буде одинкове, в першому і в другому випадку, штраф – 11 900 гривень.

Неправомірні дії (недопросовісне виконання посадових обов’язкув) є і  збоку контролюючих органів, перш за все Державної Аудиторської Служби України, Державної Казначейської Служби України, Антимонопольного комітету України. Оскаржити неправомірні дії перших двох служб можна лише в Окружному адміністративному суді та Апеляційному адміністративному суді. Оскаржити неправомірні дії посадових осіб територіальних віділень Антимонопольного комітету України можна виключно в Господарському суді. В той же час, оскаржити рішення спеціального органу з розгляду скарг, Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг на порушення в сфері державних закупівель Антимонопольного комітету України, можна виключно в Окружному адміністративному суді м. Києва. Поскільки це  Огран Центральної виконавчої влади, а Рішення органу Центральної виконавчої влади може бути оскаржене виключно в Окружному адміністративному суді м. Києва.

Загалом дану сферу діяльності регулюють понад два десятки Законів, в роботі не розглянуті такі специфічні предмети закупівель як закупівля робіт (капітальний ремонт, реконструкція, реставрація будівель і споруд), капітальне будівництво. Дану сферу діяльності регулюють окремі спеціальні Закони як то: Закон України «Про архітектурну діяльність», Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації», Закон України «Про основи містобудування», Закон України «Про відповідальність в сфері містобудівної діяльності», Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», ціла низка нормвтивних підзаконних актів.

Зазначену сферу діяльності частково регулюють: Цивільний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Господарський кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Адміністративний кодекс України, Адміністративний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс законів про працю Укоаїни, Земельний кодекс України, це не вичерпний перелік.

Сфера державних закупівель тісно пов’язана Державними реєстрами України:

Єдиний державний реєстр осіб які вчинили корупційні правопорушення або пов’язані з корупцією правопорушення;

Державний реєстр осіб які були засуджені за злочин,  учинений з корисливих мотивів, судимість з яких не знято або не погашено в установленому законом порядку;

Державний реєстр підприєств щодо яких порушено справу про банкрутство;

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

Державний реєстр платників податків України;

Реєстр суб    ‘єктів господарювання які протягом останніх трьох років  притягувалися до відповідальності за порушення. Передбачене пунктом 4, частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»  у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Контрольна робота привідкрила криміналістичні аспекти державних закупівель, адже криміналістика це перш за все – протидія і профілактика правопорушень, зокрема і в державних закупівлях.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Конституція України
  2. Закон України «Про публічні закупівлі» № 922 - VIII від 25 грудня 2015 року.
  3. Закон України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" № 1356-VIII від 12 травня 2016 року.
  4. Закон України "Про державну таємницю" № 3855 – XII від 21 січня 1994 року.
  5. Закон України "Про банки і банківську діяльність"№2121-  III від 7 грудня 2000 року.
  6.  Закон України "Про Національний банк України" № 679- XIV від 20 травня 1999 року.
  7. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452 – VI від 23 лютого 2012 року.
  8. Закон України "Про угоди про розподіл продукції" № 1039- XIV від 14 вересня 1999 року.
  9. Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" № 663- VII від 24 жовтня 2013 року.
  10. Закон України "Про громадські об’єднання"№ 4572- VI від 22 березня 2012 року.
  11. Закон України "Про звернення громадян"№ 393/96 –ВР від 2 жовтня 1996 року.
  12. Закон України "Про інформацію» № 2657 – XII від 2 жовтня 1992 року.
  13. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"№ 851- IV від 22 травня 2003 року.
  14. Закон України "Про захист економічної конкуренції"№ 2210-III, від 11 січня 2001 року.
  15. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» № 3659-XII, від 26 листопада 1993 року.
  16. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-XII, від 26 січня 1993 року.
  17. Цивільний кодекс України.
  18. Кримінальний кодекс України.
  19. Кримінальний процесуальний кодекс України.
  20. Господарський кодекс України.
  21. Господарський процесуальний кодекс України.
  22. Адміністративний кодекс України.
  23. Адмінсративний процесуальний кодекс України.
  24. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
  25. Кодекс законів про працю України.